Тріумф Анджея Дуди: як зміна президента в Польщі вплине на відносини з Україною?

Вже у понеділок, 25 травня, на наступний день після проведення другого туру президентських виборів у Польщі, Державна Виборча Комісія оголосила результати виборів. Екзит-поли не схибили: президентом став Анджей Дуда, який набрав 51,5% голосів проти 48,5% у діючого президента Броніслава Коморовського. Вже колишній Президент Коморовський одразу ж  після оголошення результатів екзит-полів визнав свою поразку і побажав своєму опоненту вдалого урядування.

Анджей Дуда – молодий, харизматичний юрист з Кракова, про якого мало хто знав ще рік тому не лише за кордоном, але й у самій Польщі. Дуда є депутатом Європейського Парламенту від правої, консервативної партії “Право і Справедливість” (Prawo i Sprawiedliwość, PiS), котра вже 8 років знаходиться у опозиції до правлячої в Польщі “Громадянської Платформи” (Platforma Obywatelska, PO). Деякі польські видання описували Дуду цікавим терміном “третьорозрядного члена ПіС”, натякаючи на його політичну недосвідченість.

У чому секрет несподіваного успіху? Анджей Дуда провів дуже ефективну виборчу кампанію, зосереджуючись на активних подорожах Польщею та розмовах з виборцями навіть у невеликих містах, а також активному використанню соціальних мереж (слідкувати за його дописами на Твіттері можна на @AndrzejDuda). Дуді вдалось обійти Броніслава Коморовського на 1% голосів у першому турі, попри те, що ще взимку усім здавалось нібито результат виборів визначено заздалегідь на користь діючого президента. Несподіваний результат виборів змушує оглядачів не лише в Польщі, але й закордоном уважніше поглянути на нового президента Польщі.

Міфи і реальність 

Візьму на себе сміливість розвінчати кілька міфів про результати польських виборів, які поширюються в українських та західних медіа.Mapa_Wybory_Polska

  •  “Вибори закріпили географічний поділ Польщі“. Це спрощений погляд на ситуацію. Так само як і у випадку з Україною, виборча карта голосування (див. малюнок справа) змушує західних коментаторів говорити про поділ Польщі. Дійсно, південно-східні воєводства (зокрема “сусідні” Україні підкарпатське та люблінське) у своїй переважній більшості підтримали Анджея Дуду (аж до 70%), а північно-західні надали перевагу Коморовському. Разом з тим, електоральний розрив у половині воєводств був незначним (блакитні і рожеві). Крім того, “гарні” карти не відображають більш суттєвих електоральних нюансів: Коморовський здобув більше голосів у великих містах (де рівень життя вищий) та серед більш освічених виборців, у той час як за Дуду проголосувало село й … американська діаспора. Цікаво, що явка на виборах – 55% – була на рівні з попередніми президентськими виборами, але багато східних округів були активнішими, що також зіграло на користь Анджея Дуди.
  • Польща посунулась вправо“. Результат виборів аж ніяк не означає активізацію праворадикальних сил та націоналістичних поглядів у Польщі. Головна причина перемоги Анджея Дуди: попри економічне зростання та добробут, поляки втомились від правлячої вже 8 років партії “Громадянська платформа”. Важливо також пам”ятати, що економічна платформа Анджея Дуди була більш популістичною, “лівішою” ніж у Коморовського: наприклад, Дуда наголошував на необхідності знизити пенсійний вік.
  • У Польщі відбувся антиєвропейський реванш“. Польща залишається однією з найбільш євро-оптимістичних країн у Євросоюзі. Вибір Дуди мав мало спільного з геополітикою. Натомість важливі демокрафічні та економічні тренди. Багато хто з молодого покоління втомився від “вибору без вибору” у країні з де-факто двопартійною системою, де електоральне поле поділене між “Платформою” та “ПіСом”. Попри закиди, що Дуда – це креатура під повним контролем Качинського, молодому кандидату вдалось вибудувати імідж нового гравця, який хоче “бути президентом усіх поляків”. У цьому сенсі польські вибори є частиною загального тренду у Центральній Європі: запит суспільства на свіжі, незаплямовані кон”юнктурою обличчя політиків (Андрей Кіска у Словаччині у 2014 році та Клаус Йоханніс у Румунії у 2015 році). Цей виборчий “тріумф” має слугувати уроком і українській еліті: у суспільстві, яке динамічно розвивається і вимагає змін у політичному істеблішменті, неодмінно виникне запит на “нове обличчя”, яке може отримати політичну підтримку як з боку політичної інертної молоді, так і старших консерваторів.

Відносини з Україною: статус-кво

До кінця року не варто очікувати будь-яких серйозних змін у відносинах між Україною та Польщею, перш за все з огляду на ряд внутрішніх обставин в обох країнах.
  • Перш за все, варто пам”ятати, що обидві країни вже через пару місяців знову зануряться у передвиборчі кампанії, які можуть серйозно змінити розклад політичних сил. Судячи з президентської кампанії та очікувань польських виборців, пріоритетом адміністрації Дуди буде внутрішня політика. Напередодні парламентських виборів восени, Анджей Дуда та його партія спробують війвоювати більшість у “Громадянської платформи” і створити власний уряд. Рецепти добре випробувані під час президентської кампанії: питання економічного розвитку країни, соціальної нерівності, штучного запліднення та еміграції превалюватимуть над зовнішньополітичними проектами.
  • Так само і внутрішньополітична ситуація в Україні не спонукатиме українських посадовців до активізації дипломатії на варшавському напрямку. Напередодні місцевих виборів в Україні восени міжнародна тематика відійде на другий план. Тому й українська сторона, зі свого боку, займе вичікувальну позицію щодо Польщі принаймні до закінчення парламентських виборів у країні над Віслою.
  • Перемога Дуди не означатиме, що Польща висилатиме війська в Україну, як пишуть деякі малоінформовані українські коментатори. Ще у кінці лютого Дуда наголошував, що “Польща не повинна висилати військ в Україну”, тому що “дві країни є сусідами”; він звинуватив своїх опонентів (зокрема, прем”єра Еву Копач у навмисному перекручуванні його слів). Більше того, під час телевізійних дебатів напередодні другого туру виборів Дуда всіляко уникав теми України, розуміючи, що зовнішня політика є сильнішою стороною діючого президента Коморовського.
  • Більше того, немає у Дуди і сформованої думки щодо поставок зброї в Україну: в одному зі своїх інтер”ю він лише припустив, що “треба серйозно обміркувати таку можливість”. Загалом, якихось радикальних військових ініціатив щодо України з боку адміністрації Дуди очікувати не варто.
  • Важливе значення для України матиме політика Польщі стосовно Німеччини після зміни господаря президентського палацу. Передвиборча кампанія посилила побоювання, що прихід до влади представника ПіСу призведе до суперечностей у відносинах з Німеччиною, як це було за часів правління Качинських у 2005-2007 роках. Натяки Дуди на те, що Польща мусить проводити більш незалежну політику всередині Євросоюзу (наприклад, у політиці щодо вугілля та захисту середовища), а також ініціативи стосовно політики історичної пам”яті, дають підстави для таких побоювань. Авторитетний польський журналіст-міжнародник Бартош Венґлярчик цікаво написав в газеті “Жечпосполіта”: “головним завданням Дуди цього року буде заспокоїти Європу“, натякаючи саме на необхідність продовження ефективного співробітництва з Берліном. Цей важливий вектор польської політики мають помітити і в Києві. Адміністрація українського президента має розуміти, що на тлі вірогідної зміни уряду в Польщі вже восени і прихід до влади ПіСу, Україна вже не зможе розраховувати на Варшаву виключно як на “медіатора” відносин з ЄС і, найголовніше, з Німеччиною. Це стимулюватиме українську Адміністрацію зробити короткостроковим пріоритетом двосторонні відносини з Берліном, без посередництва Варшави.
  • Важливе значення у відносинах між Києвом та Варшавою можуть мати економічні фактори. Дуже повільний прогрес у впровадженні Зону Вільної Торгівлі (ЗВТ) з Євросоюзом з боку України може негативно вплинути на внутрішньополітичні дискусії в Польщі. Наприклад, якщо PiS спробує перехопити голоси PSL (селянської партії), то у польському політичному мейнстрімі може посилитись риторика про “українців, які забороняють імпорт польської свинини”. Уникнути таких звинувачень вдасться, коли Україна почне послідовно впроваджувати в життя ЗВТ з початку наступного року, не вдаючись до протекціоністських заходів стосовно імпорту з ЄС і зокрема Польщі.
На мою думку, перемога Дуди матиме один великий позитивний наслідок: вона може змусити урядовців і в Україні, і в Польщі ще раз обміркувати в якому стані знаходяться двосторонні відносини і куди вони мають рухатися у 2016 році. Попри серйозні внутрішньополітичні виклики на виборчий період, обом сторонам важливо зберегти канали комунікації для успішної реалізації проектів, які не мають передвиборчого лоску – таких як спільна Українсько-Польсько-Литовська бригада та енергетичні проекти.
Advertisements

About Evgen Vorobiov

I am an analyst of international relations, currently working on civilian security issues. In the past 3 years, I've done research on Ukraine's regional politics, on EU-Ukraine Association process and the Russia-Ukraine conflict. I hold a Master's Degree (cum laude) in European Studies and International Politics from Maastricht University (The Netherlands). I tweet regularly at @vorobyov as a private person. In addition to native-level Ukrainian and Russian, I speak fluent English, passable German and Polish, basic Dutch and French.

Leave a Reply

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out / Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out / Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out / Change )

Google+ photo

You are commenting using your Google+ account. Log Out / Change )

Connecting to %s

%d bloggers like this: